Підтримка дітей у кризових ситуаціях: як дорослі можуть стати опорою
У часи війни діти опиняються в центрі бурі, яку не обирали. Їхнє дитинство проходить між сиренами й евакуаціями, новинами про втрати та постійною тривогою. Саме тому підтримка дітей — одна з ключових тем, яку не можна відкладати “на після”.
Психологи наголошують: навіть якщо дитина не говорить про страх — це не означає, що вона не боїться. Стрес закарбовується у тілі, у мовчанні, у поведінці. І саме дорослі — найближче середовище, яке може або загострити цей стан, або стати стабілізатором.
Що є вагомим?
- Стабільність і передбачуваність: навіть у мінливих умовах важливо створювати “острівці” рутини — звичні ритуали, час для ігор, читання, розмов.
- Безпечна присутність: дорослі, які реагують спокійно, без агресії та надмірної тривожності, формують у дитини відчуття безпеки.
- Право на емоції: дати дитині простір для страху, сліз, злості — без засудження, без “не плач, усе добре”.
- Спільна дія: намалювати, зліпити щось разом, зробити домашнє завдання — ці прості дії дають дитині відчуття контролю над власним життям.
Фонд Panteon X підтримує ініціативи, що працюють із дітьми в умовах війни, криз і переселення. Ми віримо, що турбота — це не слабкість, а основа майбутнього.
Інвестувати в емоційну безпеку дитини сьогодні — означає будувати здорове суспільство завтра.
Підтримка дітей у кризових ситуаціях: як дорослі можуть стати опорою
Читати інші статі фонду
Емоційне вигорання у волонтерів: коли допомога перетворюється на самознищення
Волонтерство стало символом стійкості в Україні. Але за цим образом часто стоїть тиша. Втома. Виснаження. І — мовчазне вигорання.
“Синдром вцілілого”: тиша, яка не лікує
Про тих, хто вижив — але не відчуває, що має на це право
Державність як щоденний вибір
15 липня в Україні відзначають День Державності. Для когось це — про символи, інституції, Конституцію. Але для багатьох із нас це давно стало про інше.