24 лютого. Чотири роки повномасштабної війни: пам’ять, відповідальність, підтримка
24 лютого 2026 року минає четверта річниця від початку повномасштабного вторгнення. Ця дата закарбувалася не лише в історії держави, а й у приватній пам’яті мільйонів людей. Вона означає розрив звичного життя, вимушені переїзди, втрати, невизначеність. Для багатьох це також день усвідомлення власної відповідальності — перед родиною, громадою, країною.
Чотири роки — це 1462 дні постійної напруги. За цей час українське суспільство навчилося діяти в умовах ризику, підтримувати одне одного, швидко адаптуватися. Війна торкнулася кожного — військових, цивільних, дітей, людей старшого віку. Питання ментального здоров’я, соціальної інтеграції ветеранів, підтримки внутрішньо переміщених осіб стали частиною щоденного порядку денного.
Після фронту: виклики, які потребують системної відповіді
Служба на передовій — це надзвичайне навантаження. Повернення до цивільного життя часто вимагає часу, підтримки та розуміння. Йдеться не лише про працевлаштування, а й про доступ до освіти, перекваліфікації, психологічної допомоги, інклюзивних програм для родин військових.
Стійкість країни залежить від того, наскільки уважно ми ставимося до тих, хто її захищає. Вдячність має проявлятися у конкретних рішеннях — створенні можливостей, розвитку локальних ініціатив, формуванні середовища без стигматизації.
Фонд PanteonX працює над програмами підтримки ветеранів, дітей і родин, які постраждали від війни. У четверту річницю ми говоримо не лише про пам’ять, а й про майбутнє — про те, яким воно буде для тих, хто повертається з фронту і для покоління, що зростає в умовах війни.
24 лютого. Чотири роки повномасштабної війни: пам’ять, відповідальність, підтримка
Читати інші статі фонду
Міжнародний жіночий день: вдячність, повага та підтримка
8 березня у багатьох країнах світу відзначають Міжнародний жіночий день — дату, що нагадує про важливу роль жінок у розвитку суспільства.
Перевантаження відповідальністю: чому люди виснажуються не через слабкість
У тривалих кризах з’являється особливий тип тиску — відповідальність, яка не має чітких меж.
Стійкість як навичка, а не характер
У суспільному дискурсі стійкість часто подається як особиста якість — нібито люди або “витривалі”, або ні.