Повернутися — не завжди означає відновитися
Після війни багато хто повертається фізично. Але далеко не всі — внутрішньо. Бойові дії, втрата побратимів, постійне напруження і страх — це досвід, що залишає слід у психіці. І цей слід не зникає автоматично з демобілізацією.
Психічне здоров’я ветеранів — тема, про яку часто мовчать.
Суспільство очікує “героїчного повернення”, сили, адаптації, вдячності. Натомість ветерани стикаються з апатією, тривогою, безсонням, агресією або, навпаки, відчуженням. Це симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР), а іноді — глибшого емоційного вигоряння.
Це не слабкість. І не “неподяка”. Це людська реакція на нелюдські умови.
Що допомагає?
• Регулярна психотерапія — з фокусом на травму
• Спільноти підтримки — серед ветеранів і небойового середовища
• Визнання болю — без пафосу й осуду
• Простір для мовчання — не змушувати говорити, але бути поруч
Найгірше, що може статися після повернення, — це самотність.
Коли людина не бачить сенсу далі. Коли вона мовчить, тому що боїться бути незрозумілою.
Що можемо зробити ми?
Бути терплячими. Слухати. Не зникати. Пропонувати допомогу, навіть якщо не просили.
Panteon X підтримує ініціативи, що допомагають ветеранам інтегруватися у мирне життя. Але для справжнього відновлення потрібне не лише фінансування, а й людяність. Щоденна. Постійна. Щира.
Піклування про психічне здоров’я — це не психологія. Це етика. І наша спільна відповідальність.
Повернутися — не завжди означає відновитися
Читати інші статі фонду
Емоційне вигорання у волонтерів: коли допомога перетворюється на самознищення
Волонтерство стало символом стійкості в Україні. Але за цим образом часто стоїть тиша. Втома. Виснаження. І — мовчазне вигорання.
“Синдром вцілілого”: тиша, яка не лікує
Про тих, хто вижив — але не відчуває, що має на це право
Державність як щоденний вибір
15 липня в Україні відзначають День Державності. Для когось це — про символи, інституції, Конституцію. Але для багатьох із нас це давно стало про інше.